МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО На правах рукопису Рискаль Микола Олександрович УДК 94 ( 477 ) «1950/1990» :621.38 ( 043 ) РАДІОЕЛЕКТРОНІКА В УКРАЇНСЬКІЙ РСР (1950 – 1990 рр.): СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ВИМІР Спеціальність 07.00.01 – історія України Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук Науковий керівник: доктор історичних наук, професор Земзюліна Наталія Іванівна Черкаси – 2017 ЗМІСТ ВСТУП …………………………………………………………………............ 6 РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА, ПРИНЦИПИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ………………………………….................... 13 1.1. Історіографія теми ............................................................................. 13 1.2. Джерельна база .................................................................................. 20 1.3. Принципи та методи дослідження ..................................................... 24 РОЗДІЛ 2. ВІДНОВЛЕННЯ ТА РОЗБУДОВА РАДІОЕЛЕКТРОННОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ РСР У 1950 – 1990 РР. ………... 28 2.1. Становлення радіоелектронної промисловості у 1950-х рр. ............. 28 2.2. Розвиток радіоелектроніки як явища на теренах Української РСР у 1960 – 1990 рр. .......................................................................................... 43 2.3. Соціально-культурні особливості функціонування підприємств радіоелектронної промисловості УРСР у 1950 – 1990 рр. ........................ 74 РОЗДІЛ 3. ВИРОБНИЦТВО ТОВАРІВ ШИРОКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ РАДІОЕЛЕКТРОННОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УРСР У 1950 – 1990 РР. ...…………………………………......................... 94 3.1. Освоєння випуску радіоелектронних товарів побутового призначення у 1950-ті рр. .............................................................................................. 94 3.2. Формування асортименту радіоелектронних приладів широкого призначення у 1960-ті рр. ...................................................................... 108 3.3. Побутова радіоелектронна техніка українського виробництва у 1970-ті рр. .............................................................................................. 120 3.4. Нові якості побутової радіоелектронної продукції у 1980-х – 1990 рр. ................................................................................................................. 138 РОЗДІЛ 4. ЗНАЧЕННЯ РАДІОЕЛЕКТРОННОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ ДЛЯ СОЦІАЛЬНО-КУЛЬТУРНОЇ ТА НАУКОВО-ОСВІТНЬОЇ СФЕР УКРАЇНИ У 1950-Х – 1990 РР. …………………………………………... 156 4.1. Задоволення соціально-культурних та побутових потреб населення підприємствами радіоелектронної галузі Української РСР (1950-ті – 1990 рр.) ......................................................................................................... 156 4.2. Внесок підприємств радіоелектронної галузі в розбудову системи професійної освіти ................................................................................. 173 ВИСНОВКИ .......................................................................................... 180 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ .............. 185 ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ АНЧГ – автоматичне налаштування частоти гетеродину АС –акустична система АСК - автоматична система керування АСКВ – автоматична система керування виробництвом АСКП – автоматична система керування підприємством АСКТП - автоматична система керування технологічним процесом АРРЗ – автоматична регуляція рівня запису БЖ –блок живлення ВНЗ – вищий навчальний заклад ВО –виробниче об’єднання ВПК –військово-промисловий комплекс ВТО – виробничо-технічне об’єднання ДКБ – дослідно-конструкторське бюро ДКРЕ – Державний комітет радіоелектроніки ДССААФ – добровільна спілка сприяння армії, авіації та флоту ЕОМ – електронно-обчислювальна машина ЕПП – електропрогравальний пристрій ІС – інтергальна схема КБ – конструкторське бюро МРТП –міністерство радіотехнічної промисловості НДІ – науково-дослідний інститут НОП – наукова організація праці ОЦ – обчислювальний центр п/с – поштова скринька РЕП – радіоелектронна промисловість РПП – радіоприймальний пристрій САПР – система автоматичного проектування УКХ – ультракороткі хвилі ВСТУП Актуальність теми. Радіоелектроніка належить сьогодні до тих галузей, які у вирішальній мірі визначають рівень науково- технологічного розвитку будь-якої держави. Розвиток конструкцій та технологій радіоелектроніки є яскравим віддзеркаленням прогресу в науці та виробництві країни. Весь світовий досвід переконливо свідчить, що радіоелектронна галузь має надзвичайно високий рівень наукоємності і в процесі виробництва створює доданої вартості в рази більше, ніж інші галузі промисловості. Загалом на сучасному етапі розвитку цивілізації ефективне функціонування всіх державних структур, будь-якої галузі промисловості, обороноздатність країни просто неможливі без найширшого використання досягнень радіоелектроніки. Дослідження процесу розвитку вітчизняної радіоелектроніки спрямоване на визначення її місця і ролі в історії формування модерного українського суспільства, розвитку економіки України та її партнерів по міжнародному співтовариству і визначення подальших тенденцій її розвитку з метою виявлення можливих перспектив її піднесення на новий рівень. Бурхливе прискорення наприкінці 50-х років ХХ ст. науково- технічного прогресу, цілком обгрунтовано назване згодом науково- технічною революцією, означало все більш тісне поєднання науки з технікою та її масовим виробництвом, що стало просто неможливо без найширшого використання новітніх електронних технологій при виробництві будь-якої сучасної технічної продукції. Радіоелектронна галузь швидко набула не просто першорядного, а вирішального значення. Саме досягнення радіоелектроніки зумовили другий етап науково- технічної революції (70–80-і роки ХХ ст.), основними напрямками якого стали комплексна автоматизація виробництва та наукових досліджень, а 6 звідси й небувало стрімке підвищення продуктивності праці, а в кінцевому разі й загальне підвищення ефективності економіки. Продукція галузі – радіоелектронні вироби комунікаційного призначення – у другій половині ХХ століття стала основним засобом масової інформації, невід’ємною частиною повсякденного життя населення країни. Розгалуженість, оперативність, а звідси і ефективність радіоелектронних комунікаційно-інформативних мереж надали принципово нового забарвлення, врешті решт навіть змісту та спрямування цивілізаційного прогресу. Слід також спеціально зазначити, що поява значної кількості підприємств радіоелектронної промисловості на території України не могла не впливати на соціально-культурну та побутову сферу життя українського суспільства. Сумою цих чинників і обумовлена актуальність даного дисертаційного дослідження. Наукова і суспільна значущість дослідження даної проблеми обумовлена також і тим, що в сучасній вітчизняній історіографії не підготовлено праць, у яких би автори висвітлювали тему історії радіоелектронної галузі України та її вплив на інші сфери суспільного буття. Вітчизняні дослідники досі обмежувались лише написанням поодиноких розвідок і публікацій, при цьому основна увага зверталась на історію окремих підприємств, досягнення науково-дослідних установ та історію профільних вищих навчальних закладів. Тобто мова йшла власне про традиційну для радянської доби серію «Історія фабрик і заводів». Поза увагою залишалася цілісна картина становлення та розвитку радіоелектроніки (науки і промисловості) як явища на території України. Дослідниками майже не вивчалися з позицій історичної науки такі питання, як історія розробки та виробництва радіоелектронної продукції побутового призначення, особливості функціонування підприємств радіоелектронної галузі України, а надто вплив радіоелектронної галузі на соціально-культурну сферу буття суспільства. 7 Необхідність дослідження зумовлена і тим, що у радянський період через ідеологічні перепони можливість об’єктивного комплексного вивчення історії радіоелектроніки була звуженою. Факти, події, явища нерідко подавались і тлумачились однобоко, тенденційно. В значній мірі це було обумовлено сумними наслідками неуваги до даної проблеми радянського керівництва, що так трагічно позначилося на втратах нашого народу у Другій світовій війні. Традиційна відсталість високотехногологічних галузей науки і техніки, зокрема, радіотехніки і радіоелектроніки, була додатково значно обтяжена і недоліками радянського ладу. В силу багатьох як об’єктивних, так і в ще більшій мірі суб’єктивних чинників, радянська радіотехнічна промисловість тривалий час перебувала у край занедбаному стані. Основу цього складало банальне нерозуміння, а відтак і несприйняття сутності проблеми найвищим партійно-радянським керівництвом країни. Як наслідок, фактично до початку гонитви ракетно-ядерних озброєнь галузь перебувала просто в жахливому стані. Ніяк не сприяла дослідженням у цій царині і майже тотальна засекреченість значної кількості архівних джерел, що стосуються даної проблеми. Лише з набуттям незалежності, коли в Україні було докорінно змінено підходи до вивчення історії, а дослідники отримали доступ до раніше засекречених матеріалів, відкрилися можливості об’єктивно, з суто наукових позицій досліджувати обрану тему. Сьогодні в українській економіці розпочався ряд модернізаційних процесів, для успішної реалізації яких буде корисно враховувати досвід минулого. Беручи до уваги той факт, що на момент розпаду СРСР Україна мала високорозвинену радіоелектронну промисловість з величезним науковим потенціалом, вивчення історії радіоелектронної галузі та її впливу на інші сфери життя суспільства є особливо актуальним сьогодні, коли наш народ реанімує підступно занедбаний в минулі роки вітчизняний оборонно-промисловий комплекс, одним із наріжних елементів якого і є 8 радіоелектронна галузь. Її піднесення важливе також в контексті підвищення загальної ефективності науково-технічного комплексу України та водночас потужно впливає на підвищення соціальних стандартів життя українського народу. Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до загального напряму наукових досліджень кафедри археології та спеціальних галузей історичної науки Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. Робота пов’язана з темою наукового пошуку Науково-дослідного інституту селянства Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького «Історичні форми ментальності, соціально-економічної та громадсько-політичної самоорганізації українського селянства» (номер державної реєстрації 0102U006796). Об’єктом дослідження є радіоелектронна галузь Української РСР як соціокультурне явище. Предметом дослідження є становлення, розбудова, функціонування науково-виробничих колективів радіоелектронної галузі Української РСР, її вплив на задоволення соціально-побутових та культурно-освітніх потреб населення. Хронологічні межі дослідження охоплюють 1950 – 1990 рр. Вибір нижньої хронологічної межі (1950-ті р.) зумовлено початком інтенсивного розвитку радіоелектроніки в УРСР; верхньої (1990 р.) – занепадом радіоелектроніки на тлі загальносоюзних кризових явищ. Мета дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу опрацьованих історичних джерел, досягнень історіографії, новітньої методології дослідити радіоелектроніку в УРСР у 1950 – 1990 рр. як соціокультурне явище. Територіальні межі дослідження. Опрацьовані автором матеріали стосуються адміністративно-територіальних кордонів Радянської України в окреслений період. Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких наукових завдань: 9 – визначити ступінь наукової розробки теми, рівень та повноту її джерельної бази, окреслити науковий інструментарій; – обгрунтувати етапи становлення та розбудови радіоелектроніки УРСР в окреслений період; – розкрити соціокультурні особливості системи функціонування високотехнологічних підприємств галузі; – проаналізувати асортимент культурно-побутової продукції підприємств радіоелектронної галузі Української РСР; – виявити вплив функціонування радіоелектронних підприємств України на соціально-культурні сфери життя населення; – вивчити вплив радіоелектроніки на розвиток науково-освітньої сфери УРСР. Методологічні засади дослідження. Дисертаційне дослідження виконано з урахуванням вимог сучасної загальнонаукової методології. Обрана тема вивчалася з використанням наступних науково-дослідних принципів: історизму, об’єктивності, логічності, системності. Це дозволило з належною повнотою розглянути діяльність радіоелектронних підприємств в контексті задоволення соціально-культурних потреб населення. Цьому сприяло також звернення до таких методів як системно-структурний, метод класифікації, порівняльно-історичний, історико-технічний, тематично-хронологічний та ін.. Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що: – вперше радіоелектроніка як соціокультурне явище в УРСР у 1950 – 1990 рр. стала предметом спеціального вивчення в контексті задоволення соціально-культурних та побутових потреб населення; – обгрунтовано періодизацію становлення радіоелектроніки в УРСР; – розкрито вплив радіоелектроніки на соціально-економічний розвиток УРСР; – вивчено темпи і основні напрямки поширення досягнень радіо- електроніки у соціально-культурній сфері життя тогочасного суспільства; 10