Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова Володимир Кучер Олександр Потильчак Україна 1941-1944: трагедія народу за фасадом Священної війни Київ – 2011 Кучер В.І., Потильчак О.В. Україна 1941-1944: трагедія народу за фасадом Священної війни: Монографія /Кучер Володимир Іванович, Потильчак Олександр Валентинович – К.: Вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2011. – 357 с. Автори праці, на суворо документальній основі, висвітлюють комплекс актуальних і суперечливих питань вітчизняної історії періоду Другої світової та Великої Вітчизняної війни. Аналізуються непопулярні й замовчувані в радянській історіографії проблеми початкового періоду війни з Німеччиною; питання становлення нацистського “нового порядку” в Україні; використання трудового потенціалу місцевого населення, зокрема військовополонених і “остарбайтерів”, в інтересах окупантів, економічна співпраця частини населення окупованої України із займанцями; спроби останніх забезпечити підготовку професійних кадрів для відновлення господарського потенціалу окупованих територій; наслідки варварського господарювання нацистів і запізнілі спроби “реформування” окупаційної політики; радянський Рух Опору та його роль у зриві нацистських планів пограбування України. Для науковців, викладачів, студентів, усіх кого цікавлять драматичні, трагічні та героїчні сторінки історії Другої світової та Великої Вітчизняної війни в Україні. Рецензенти: Лисенко О.Є., доктор історичних наук, професор, завідувач відділу історії України періоду Другої світової війни Інституту історії України НАН України; Салата О.О., доктор історичних наук, професор кафедри всесвітньої історії та методики навчання Київського міського педагогічного університету імені Б.Д. Грінченка. Наукове видання Рекомендовано до друку вченою радою Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (протокол № 6 від 25 січня 2011 р.) © Кучер В.І., 2011 © Потильчак О.В., 2011 © Видавництво Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова, 2011 Вставай, страна огромная, Вставай на смертный бой С фашистской силой тёмною, С проклятою ордой! Пусть ярость благородная Вскипает, как волна, – Идёт война народная, Священная война! В. Лебедев-Кумач Передмова Історія Другої світової війни, участь у ній українського народу ще й досі не стала предметом усебічного наукового аналізу. Нині співіснують різні, часом протилежні підходи до оцінювання подій часів воєнного лихоліття, водночас зростає зацікавленість громадськості подіями, що не знайшли належного висвітлення, або були сфальшовані чи замовчувалися з кон’юнктурних причин. Зважаючи на це варто зауважити, що роки війни виявили наслідки деформацій радянського суспільства, породжених сталінським тоталітарним режимом. Особливо негативну роль відіграли злочинні репресії щодо мільйонів, так званих “ворогів народу”, зокрема військових командирів, очільників, політичних працівників різних рангів і звань. Виявилися цілком безпідставними офіційні твердження про готовність країни і збройних сил до стрімкої відсічі на випадок агресії, оцінки намірів нацистського керівництва щодо СРСР. Політичні, стратегічні помилки, прорахунки й злочини сталінізму, допущені у передвоєнні роки, негативно позначились на готовності Червоної армії, населення до боротьби з ворогом. Особливо дався взнаки, спричинений з вини “вождя народів”, значний дефіцит військо- вих кадрів. Ефемерними виявилися твердження компартійних ідеологів про монолітну згуртованість, морально-політичну єдність радянського народу, а тиражоване офіційною пропагандою гасло “Священної війни” не могло ні приховати, ні тим паче виправдати мільйонні жертви, -3- Україна 1941-1944: трагедія народу за фасадом Священної війни величезні економічні втрати та небачену в світовій історії трагедію народу, який, опинившись під окупацією в заручниках нацистського людиноненависницького режиму, став об’єктом безпрецедентного терору. Уже з перших днів війни партійна пропаганда, через урядові повідомлення, кориговані Кремлем за наказом Й. Сталіна, фальшувала інформацію про події на фронтах, замовчувала катастрофічні поразки Червоної армії, втрати особового складу і зброї, оточення і полонення радянських дивізій, армій і фронтів німецькими військами. Забороненими для опублікування, аж до розпаду СРСР, було багато питань, зокрема про репресії у військах, полонених червоноармійців, яких Й. Сталін оголосив зрадниками Батьківщини. Не дозволялося писати про ідеологічні прорахунки політичного керівництва, партійну пропаганду і агітацію, що з класових позицій нав’язувала населенню, військовослужбовцям фальшиві сталінські стереотипи щодо нацистської Німеччини, Вермахту, бойову підготовку, морально- психологічний стан німецького солдата. Особливо негативну роль відіграло підписання пакту Ріббентропа-Молотова, Договору про дружбу та кордон між СРСР і Німеччиною. У світогляді радянських людей фашизм уособлював собою у концентрованому вигляді класового ворога, але раптом почали пропагувати “дружбу” з цим фашизмом. Радянська спільнота була шокована різкою зміною ідеологічних орієнтирів Й. Сталіна, його безпринципним сповзанням до обілення фашизму. Ця політична та ідеологічна переорієнтація “вождя народів” спантеличила людей з толку, деформувала класові установки у громадянській та індивідуальній свідомості. Чимало дослідників пояснюють ці дії диктатора ідеологічною безпринципністю Й. Сталіна, який без вагань послав мільйони людей на смерть у концентраційні табори за надуманими підозрами у нелояльності до тоталітарного режиму, виявив дивовижну нерозбірливість у “братанні” з фашизмом. Цей ідеологічний, політичний поворот негативно позначився на суспільній свідомості населення, особливо в середовищі червоноармійців. Він викликав ідейну розгубленість серед партійних функціонерів, у першу чергу армійських політпрацівників, які отримали команду пригальмувати антифашистську, антигітлерівську -4- Передмова агітацію і пропаганду. Це викликало неабиякі труднощі, інерцію мислення бійців, командирів, мільйонів робітників, колгоспників, інтелігенції подолати було не просто. Тим паче, що як у країні загалом, а особливо в армії, панувала обстановка всеохоплючого страху перед репресивною машиною, що буквально паралізувала офіцерів і солдатів. Сталінізм демонстрував жорстокість, караючи за найменші провини. Вона різко обмежувала їх здатність до гнучкого маневру, право на особисту ініціативу, довіру один до одного, без яких неможливе ведення сучасної війни. За всі ці недоліки, морально-психологічний стан червоноармійців із початком війни було заплачено їхньою кров’ю. Відомо, що однією із стратегічних цілей нацистського рейху у війні проти СРСР було перетворення окупованої території України на аграрно-сировинний придаток і джерело дешевої робочої сили для власної воєнної економіки. Варто зазначити, що тема німецького “нового порядку” активно розроблялася дослідниками, однак залишилося чимало питань, що потребують об’єктивного аналітико- критичного розгляду. Зокрема, не знайшло достатнього висвітлення питання про розробку німецькими ідеологами та теоретиками питання колонізації України, яка мала стати головною базою постачання Німеччини сільськогосподарською продукцією, особливо хлібом. Існує нагальна потреба в неупередженому аналізі питань, що стосуються нацистського окупаційного режиму та експлуатації трудових ресурсів у воєнно-економічних інтересах рейху. Важливо також висвітлити соціальну політику нацистських окупантів, масовий вивіз українського населення на роботу в Німеччину. Заслуговує на увагу питання про підготовку фахівців різноманітних промислових і сільськогосподарських професій на колонізованих територіях. Дослідження цих проблем розширить дотеперішні знання про характер і зміст складних суперечливих воєнно-політичних, соціально- економічних процесів, що мали місце на фронті, на окупованій території України. Розбудова держави вимагає уважного ставлення до власної історії, змушує в сучасній складній політичній і економічній ситуації враховувати уроки трагічного, історичного досвіду, що його набув наш народ у період Другої світової війни, опинившись в епіцентрі двобою найжорстокіших тоталітарних ідеологій сучасності. -5- Україна 1941-1944: трагедія народу за фасадом Священної війни Розділ 1 У початковий період війни Німеччини проти СРСР 1.1. Поразки і втрати: криза сталінського режиму Народи колишнього Радянського Союзу заплатили за перемогу над нацистською Німеччиною таку високу ціну, що мають право і повинні знати всю правду про Другу світову війну, складовою якої є війна Німеччини проти СРСР. Упродовж повоєнних років завдячуючи зусиллям радянських, зарубіжних історіографів було досить серйозно сфальшовано, перекручено сутність багатьох сторінок війни. Після розпаду СРСР, що зумовив розвінчанням ідеологічних міфів, штампів, сучасні історики, публіцисти, письменниками доклали чимало зусиль, аби на підставі вітчизняних і зарубіжних архівних джерел, зокрема й виявлених у спецсховищах документів, відтворити максимально точну, правдиву картину минулої війни. Варто зазначити, що дещо незвичним є те, що фактологічне й змістовне наповнення нових джерел, які зобов’язують дослідників в інтересах істини змивати фальшиву ретуш з багатьох подій минулого та осмислювати їх по-новому, аж ніскільки не применшує подвигу радянських воїнів. Цей подвиг змушує дивуватися ратній стійкості, прагненню захистити свою землю в трагічних умовах літа 1941 р., коли, здавалося, було майже втрачене кремлівськими можновладцями кермо управління військами і багатьом командирам доводилося розраховувати лише на себе. Навіть через десятиліття після закінчення війни інтерес до неї не слабшає, а будь-які нові факти привертають увагу. Це дає підстави дослідникам доповнювати літопис війни, а ветеранам знову переживати минуле. Тим паче, що історична наука ще донедавна змушена була забезпечувати потреби чинної політики, відповідати вузькопартійним, авторитарним інтересам. Напад нацистської Німеччини на Радянський Союз був розцінений світовою спільнотою як агресія. Червона армія не була готова до © Кучер В.І., 2011 -6- Розділ 1. У початковий період війни Німеччини проти СРСР відбиття наступальних дій німецького Вермахту через запровадження А. Гітлером плану “Барбаросса”. Однак, на наш погляд, втілення плану німецького “бліцкригу”, тобто блискавичної війни, можна було б дещо пригальмувати, аби Й. Сталін дослухався до повідомлень радянської розвідки, прикордонників, попереджень європейських і американських дипломатів і політиків про підготовку А. Гітлером війни проти СРСР. Були й інші чинники, зокрема неправильна оцінка Й. Сталіним політичних процесів, що відбувалися у Європі та світі загалом. З огляду на це актуальним є висновок російського вченого О. Орлова, який писав: “Повністю переконаний у правильності своїх оцінок політичних ситуацій, Сталін виявився нездатним об’єктивно аналізувати факти у складних умовах передвоєнних місяців, які давав пакт про ненапад, не зміг різко повернути кермо державного корабля для організації своєчасної відсічі гітлерівській агресії. Вважаючи свої розрахунки непохибними, а власну політичну інтуїцію безпомилковою, Сталін уперто продовжував згубний для країни курс аж до початку війни. Отямлення було жорстоким, прорахунок колосальним, ціна, заплачена 1 за нього народом, – непомірною” . Ігнорування Й. Сталіним застережень, із нападом Німеччини призвели збройні сили, а отже, й країну до катастрофічного стану. Командири дивізій, командувачі арміями, фронтами, не маючи досвіду керування військом в умовах реальних бойових дій розгубилися. Вони очікували наказів з Москви, з Генерального штабу про організацію опору, однак, окрім перших запізнілих директив, з центру не надходило жодних вказівок про подальших дій війська. Зволікання на найвищому рівні у прийнятті рішень про організацію контрударів призвело до величезних втрат, спричинило паніку, безладний відступ частин і з’єднань. Таке становище зумовила тоталітарної передвоєнна реальність за якої “вождь народів” одноосібно вирішував усі питання життя і діяльності, зокрема у збройних силах, а командири всіх рангів і звань боялися брати на себе відповідальність, виявляти ініціативу керівництва частинами і з’єднаннями. Водночас, складна обстановка вимагала приймати рішення самостійно, не чекаючи вказівок згори, часто всупереч наказам вищих інстанцій. Варто зауважити, що саме завдяки цим наказам командирам вдавалося організувати гідну відсіч знахабнілим нацистським зайдам. -7- Україна 1941-1944: трагедія народу за фасадом Священної війни Документальним підтвердженням цього є свідчення учасників війни, зокрема з німецького табору, що констатують стійкість, мужність, хоробрість червоноармійців у боях з ворогом. Своїми героїчними діями рядові бійці, командири середньої, вищої ланок змусили військовослужбовців Вермахту, від солдатів до генералів, визнати, що легкої прогулянки територією СРСР, як це було на Заході, не буде. Згубний стан на фронті погіршувалося ще й тим, що Й. Сталін, генерали й маршали з Генерального штабу не мали чіткого уявлення про становище, не знали де знаходяться дивізії і армії, їхні штаби, тому вони не могли об’єктивно оцінити ситуацію, що склалася у прикордонних районах. Про це свідчить оперативне зведення Генерального штабу за перший день війни. У ньому зокрема зазначалося, що “німецькі регулярні війська впродовж 22 червня вели бої з прикордонними частинами СРСР, маючи незначний успіх на окремих напрямках. У другій половині дня з підходом передових частин польових військ Червоної армії, атаки німецьких військ на переважній протяжності нашого кордону відбиті з втратами для 2 ворога” . Однак реальна обстановка, що складалася, не давала підстав для оптимістичних висновків. Глибокі прориви ворога не тільки не дозволили радянським військам перейти в контрнаступ, але й затримати ворога в прикордонних районах. Начальник Генерального штабу Сухопутних сил Вермахту генерал Ф. Гальдер у своєму “Щоденнику” зауважував: “Наступ німецьких військ застав супротивника зненацька. Щодо тактики, бойові порядки ворога не були пристосовані до оборони. Його військо у прикордонній смузі було розкидане на великій території і прив’язане до районів свого розквартирування. Оборона 3 самого кордону була слабкою” . На моральний стан червоноармійців особливо негативно впливали моторизовані, танкові атаки ворога, що могутньою силою рвалися вперед, оточуючи великі угруповання радянських військ. Танкові колони супроводжувала мотопіхота, озброєна автоматами й кулеметами, на бронетранспортерах, автомашинах і мотоциклах. Після оточення радянських частин танковими лещатами, до справи долучалася піхота. За таких умов червоноармійці займали кругову оборону, билися допоки були набої, гинули, потрапляли в полон. З -8- Розділ 1. У початковий період війни Німеччини проти СРСР оточення виривалися десятки, можливо сотні бійців і командирів, 4 залишаючи за своїми плечима тисячі вбитих своїх товаришів . Німецькі солдати, офіцери залишили безліч спогадів, у яких одні з острахом, інші з захопленням писали про червоноармійців, які билися до останнього набою, часом підривали себе гранатами, але не здавалися. На початку війни на відміну від рядових бійців, командирів середньої і нижчої ланок, які в конкретній бойовій обстановці уміли мобілізуватися й вступати в бій з ворогом, вище військове командування, Генеральний штаб ще довго не могли отямитися, втративши важелі управління військами. Й. Сталін, його прибічники через відсутність зв’язку з військовими штабами не могли встановити істинних розмірів безладдя і хаосу, в які потрапили армії і фронти, приблизну кількість німецьких військ, техніки, що наступала. “Уривчасті відомості, – писав відомий російський дослідник Д. Волкогонов, – які надходили з штабів фронтів, дані авіарозвідки, повідомлення уповноважених Ставки сповнили Сталіна глибокою розгубленістю. Він сам відчув мало не паралізуюче сум’яття, слухаючи чергову доповідь Ватутіна. Той неголосно, ретельно добираючи слова, інформував про те, що Західний і Північно-Західний фронти намагалися завдати контрударів, але слабке авіаційне прикриття не дало бажаного результату. Війська зазнали великих втрат і продовжують відступати. Причому – часто безладно [...] Вони практично оточені. Танкові колони німців уже недалеко від Мінська. – Що ви говорите, як біля Мінська?! Ви щось плутаєте?! Звідки у вас ці відомості? – Ні не плутаю, товаришу Сталін, – так само неголосно, вибачливо відповів Ватутін. – Дані представників Генштабу посланих у війська, і авіарозвідки збігаються. Сьогодні можна сказати, що війська першого ешелону не змогли зупинити супротивника біля кордону і забезпечити 5 розгортання військ, що підходили” . Цей діалог відтворює увесь трагізм ситуації, що склалася на фронтах війни. Й. Сталін, Генеральний штаб, Ставка Верховного головнокомандування не володіли ситуацією, давали суперечливі накази. Складалося враження, що командування Червоною армією, приголомшене не передбачуваним розвитком подій своїми хаотичними діями, ускладнювало обстановку. -9-