ББК 63.3(2)61-6 В 39 Рекомендовано до друку вченою радою Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (протокол № 5 від 29 листопада 2007 р.) За редакцією: професора С.О. Осмоловського; доктора історичних наук, професора О.О.Сушка Рецензенти: Буравченков А.О. — доктор історичних наук, професор; Виговський М.Ю. — доктор історичних наук, професор; Лисенко О.Є. — доктор історичних наук, професор. Вєтров, І.Г. В39 Червона армія і рейхсвер: військово-технічна співпраця у 1922— 1933 рр. / І.Г. Вєтров, О.Т. Шевчен­ ко. — К.: Генеза, 2008. — 248 є. — Бібліогр.: є. 222 — 235. КВЫ 978-966-504-794-0 У монографії на основі системного аналізу широкої джерель­ ної бази та наукової літератури досліджуються та аналізуються основні напрями, форми, наслідки військово-технічного співро­ бітництва СРСР та Веймарської республіки у 1922— 1933 роках, періоду, що і на сьогоднішній день залишається найменш дослідженим у історіографії радянсько-німецьких військово- політичних зв'язків першої половини XX століття. Детально прослідковуються й висвітлюються деякі закономірності та особливості співробітництва, завдяки яким відбудовується й розвивається військовий потенціал в обох країнах, характеризу­ ються зовнішньополітичні фактори, які обумовили розвиток військового співробітництва між країнами з урахуванням міжна­ родної ситуації та внутрішніх соціальних і політичних факторів. Розрахована на науковців та викладачів вузів, студентів ви­ щих навчальних закладів, учителів шкіл, музеєзнавців та всіх, хто цікавиться історією. ББК 63.3(2)61-6 © Ветров І.Г., Шевченко О.Т., 2008 © Видавництво «Генеза», ISBN 978-966-504-794-0 оригінал-макет, 2008 ПЕРЕДМОВА Книжка, з якою ви зараз ознайомитесь, висвітлює одну з найскладніших і до цього часу маловідомих сторінок на­ шого минулого — складні й суперечливі відносини СРСР і Німеччини у 20-ті роки XX століття, історію військово- технічного співробітництва Червоної армії та збройних сил Веймарської республіки в непростий час політичної ізоляції обох країн у версальському повоєнному світі. А саме ці відносини, тісне співробітництво Радянської держави і розгромленої, поставленої навколішки Німеч­ чини сприяли відродженню й нарощенню їх військово- промислового потенціалу, готували ґрунт для майбутньо­ го реваншу та задоволення гегемоністських амбіцій прав­ лячих верхівок обох країн. Військово-технічна співпраця Червоної армії та рейхсверу, роль Радянського Союзу у відновленні ні­ мецьких збройних сил залишаються однією з найбільш таємничих сторінок історії минулого століття. Адже саме у Країні Рад було закладено основи майбутніх наступаль­ них збройних сил Німеччини, які в 1939 році стали жахом для усієї Європи, а в 1941-му — і для СРСР. Сьогодні не викликає сумнівів той факт, що саме тісні політичні й військові стосунки обох країн створювали умови для ревізії Версальської системи міжнародних відносин, го­ тували ґрунт для виникнення нової війни. Автори монографії вперше у вітчизняній історіографії докладно й об'єктивно вимальовують читачам раніше невідому історію таємного радянсько-німецького вій- ськово-політичного співробітництва. Автори прагнули з Передмова вивчити й узагальнити весь комплекс питань, пов'язаних з проблемою, дослідити її із залученням нових архівних джерел і матеріалів, сприяти більш адекватному відобра­ женню непростих стосунків обох держав у складний для них період історії. Як свідчать наведені дослідниками дані, завдяки війсь- ково-технічному співробітництву було закладено основи ВПК СРСР і Третього рейху. Радянське виробництво літаків і хімічної зброї, корабле- і танкобудування заро­ джувались завдяки тісній взаємодії обох країн та непере­ борного прагнення радянських лідерів створити власну потужну військову машину. На це в Радянському Союзі працювали дипломатія і розвідка, наука й промисловість, практично весь господарський і технічний потенціал. Військово-технічне співробітництво з Німеччиною по­ зитивно відбилося на розвитку радянської економіки, особливо її військових галузей. З надання концесії ні­ мецькому «Юнкерсу» фактично почалось становлення ра­ дянської авіаційної промисловості і системи повітряних перевезень в країні. Німецькі фахівці активно сприяли фундації хімічної промисловості, виробництву броне- техніки, тобто тих галузей, у яких було насамперед за­ цікавлене радянське партійно-державне керівництво. При цьому вони несли із собою зразки високого професіо­ налізму і виробничої культури, що стало зразком для нової радянської технічної інтелігенції і спеціалістів-практиків. У радянсько-німецьких відносинах, окрім «військово- технічних» контактів, у 20-ті роки XX ст. був ще один надзвичайно важливий аспект — зовнішньополітичний. У роботі яскраво показано, що Німеччина в цей час в ос­ новному намагалась використати зв'язки Червоної армії з рейхсвером як козирну карту для тиску на Англію і Францію. Цим Берлін намагався поновити свій статус ве­ ликої держави, скасувати політичні й військові обмежен­ ня Версальського миру. До честі дослідників слід зазначити, що вони справед­ ливо вбачають у військово-політичному співробітництві 4 Передмова Веймарської Німеччини та Радянської Росії вимушені і, певною мірою, логічно обґрунтовані політичні кроки. Не формулюючи остаточно свої союзницькі стосунки, обидві країни усвідомлювали і силу, і слабкість подібного альянсу. Тому після того як сторони досягли природних меж у розвитку своїх взаємовідносин, Москва і Берлін почали використовувати свої взаємні військові зв'язки як засіб політичного тиску на держави Антанти з метою подолання повоєнної ізоляції. Не гребуючи ні блефом, ні «подачею» інформації про своє військове співробітницт­ во до західної преси, вони, зрештою, зуміли включитися у велику політику, задовольнити прагнення бути серед держав, що вершили долю світу. На прикладі складних і суперечливих німецько-ра­ дянських відносин упродовж 1922— 1933 рр. І.Г. Вєтров і О.Т. Шевченко зуміли сформувати нове бачення історії зовнішньої політики СРСР і Веймарської республіки в повоєнну добу, актуалізували проблему взаємодії еко­ номіки й політики в міждержавних стосунках, внесли гідний внесок у розвиток вітчизняної історичної думки. Сьогодні їхня праця може служити серйозною пересто­ рогою для тих держав і політиків, які, керуючись власни­ ми інтересами, часто надають допомогу і забезпечують військово-технічне сприяння режимам, здатним знову поставити світ на межу збройного протистояння. Член-кореспондент НАН України, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки, заслужений діяч науки і техніки України, заступник директора Інституту історії України НАН України, доктор історичних наук, професор • О.П.РЕЄНТ ВСТУП Відновлення державної незалежності України сприя­ ло реорганізації зрадянізованої Східної Європи, утворен­ ню життєздатних національних держав у пострадянсько­ му просторі. Завдяки традиціям співробітництва із сусідніми країнами, які було закладено ще у 20-ті роки XX ст., Україна нині може вільно налагоджувати співпра­ цю на теренах Європи. З урахуванням історичних тра­ дицій, сучасної політичної й економічної ситуації на Європейському континенті одним із найбільш надійних партнерів України може стати Німеччина, співробітницт­ во з якою набуває дедалі більше реальних і видимих кон­ турів. Це відповідає вимогам забезпечення стабільності й структурної перебудови економіки країни, її економічної і політичної інтеграції у Європейське Співтовариство. Вивчення давніх зв'язків, що поєднують обидві держави, дозволяють також глибше зрозуміти історію непростих відносин СРСР і Німеччини, відшукати в ній приклади розв'язання багатьох складних питань, які неминуче ви­ никатимуть у процесі налагодження двосторонніх діло­ вих контактів на сучасному етапі. Однією з найменш досліджених у вітчизняній істо­ ричній науці є проблема ревізії Версальсько-Вашинг- тонської системи, а у цьому контексті (як один із її ас­ пектів) і радянсько-німецьких відносин у міжвоєнні ро­ ки, військово-технічне співробітництво Червоної армії та збройних сил Веймарської республіки. Саме вони роз­ кривають підступну політику радянського керівництва, що значною мірою сприяла відродженню військового к Вступ потенціалу Німеччини, військово-промислового комп­ лексу СРСР і була, врешті-решт, однією з причин почат­ ку Другої світової війни. Роль Радянського Союзу у відновленні німецьких збройних сил залишається однією з найбільш таємничих сторінок історії XX ст. А саме в Країні Рад було закладено основи майбутніх наступаль­ них збройних сил Німеччини, які в 1939 році стали жахом для всієї Європи, а в 1941 році здійснили напад на Ра­ дянський Союз. 1920-ті — початок 1930-х років були періодом глибин­ них суспільних перетворень як у Німеччині, так і в СРСР. Це був непростий час становлення німецької демократії на уламках кайзерівської імперії, пошуків Німеччиною нового місця в повоєнній системі міжнародних відносин і, водночас, гострої політичної боротьби в тодішньому німецькому суспільстві. В СРСР, що виник на руїнах Російської імперії, перетворення, з одного боку, проходи­ ли під знаком реалізації широкомасштабних відбудовних і реконструктивних процесів у різних галузях економіки, зокрема у військовій сфері, а з іншого — в умовах форму­ вання й зміцнення тоталітарного режиму, адміністратив- но-командної системи управління, що наклала істотний відбиток на всі сфери суспільного життя. Крім того, досліджуваний період був часом загострення супереч­ ностей, що породжувалися двополюсністю держав світу, непримиренністю демократичних традицій громадянсь­ кого суспільства на заході Європи й тоталітарного режи­ му, що утверджувався на великій частині Євразійського континенту й відверто прагнув поширити свій вплив на весь світ. Ситуація в Європі ускладнювалася ще й тим, що ідеї більшовицького тоталітаризму спонукали до життя свою протилежність і водночас подобу — фашистський тоталітаризм націонал-соціалістичного порядку. Аналіз військово-технічного співробітництва СРСР і Німеччини дозволяє глибше з'ясувати деякі зако­ номірності й особливості, характерні для відновлення й розвитку військового потенціалу обох країн, простежити 7 Вступ окремі зовнішньополітичні фактори, що зумовили розви­ ток військового співробітництва між обома державами з урахуванням міжнародної ситуації та внутрішніх соціально-політичних факторів. Виходячи з актуальності та недостатньої розробки те­ ми, не претендуючи на всебічне її розкриття, автори все ж намагалися комплексно проаналізувати військово- технічне співробітництво Червоної армії та рейхсверу в 1922—1933 рр., розглядаючи його військово-політичні, військово-економічні та суто військові аспекти. Автори прагнули вивчити й узагальнити весь комплекс питань, пов'язаних з проблемою, дослідити тему із залученням нових архівних джерел і матеріалів, сприяти більш адек­ ватному відображенню їх у вітчизняній історії і, насампе­ ред, історіографії зовнішньої політики СРСР зазначеного періоду. Хронологічні рамки роботи охоплюють період з 1922 по 1933 рік — період, що і до цього часу залишається най­ менш висвітленим в історіографії радянсько-німецьких військово-політичних зв'язків першої половини XX сто­ ліття, період поступового відновлення позицій і перехо­ ду Німеччини в наступ на версальські постанови. За початковий термін узято 1922 рік, коли Німеччина посіла одне з провідних місць у зовнішньополітичних розрахунках радянського керівництва. Саме на Німеччи­ ну покладалася примарна надія на світову революцію і, крім того, Німеччина розглядалася більшовиками як по­ тенційний союзник в майбутній боротьбі з Польщею, що займала відверто антирадянські позиції і мала тісні зв'яз­ ки із Францією та Англією, або як можлива противага ос­ танній. Було проведено серію таємних двосторонніх переговорів, в результаті яких вироблено концепцію військового співробітництва між Радянською Росією і Веймарською Німеччиною. Для здійснення зв'язків із керівництвом РСЧА у Німецькому військовому відомстві створюється «Зондергрупа Р» (Росія). У квітні 1922 р. підписується радянсько-німецький договір у Рапалло, я Вступ який створив сприятливий ґрунт для зближення обох країн. Досліджується історія цього співробітництва до 1933 p., коли до влади в Німеччині на антиверсальських і реван­ шистських гаслах приходить нацистська партія, а ра­ дянсько-німецька військова співпраця з ініціативи СРСР була тимчасово припинена. В основі методології дослідження лежать принципи наукової об'єктивності та історизму. Автори спираються на дефініційний апарат і періодизацію тогочасних подій, що сформувалася у вітчизняній і зарубіжній історичній науці. Наукова новизна одержаних результатів полягає, насамперед, у тому, що автори, спираючись на нові під­ ходи, критично переосмислюючи історіографію та вво­ дячи в науковий обіг нові джерела, роблять спробу нау­ кового аналізу радянської політики стосовно Німеччини з урахуванням військового співробітництва та його ре­ зультатів, з'ясовують роль німецького фактору в радян­ ському військовому будівництві і навпаки. По суті, мо­ нографія є першою в українській історіографії спробою вивчення основних форм військово-технічних зв'язків обох країн, стимульованих рапалльською політикою. Досліджується також місце України в системі військово- промислового співробітництва між СРСР і Німеччиною в 1920-х — початку 1930-х років. Нарешті, дослідження ра- дянсько-німецьких військових відносин дозволяє відкри­ ти деякі нові сторінки в діялі.ності ряду політичних, дер­ жавних і військових діячів Радянського Союзу. Застосу­ вання комплексного підходу дозволило створити модель еволюції політичних режимів СРСР та Веймарської рес­ публіки, що дало змогу по-новому охарактеризувати домінуючі політичні процеси й структури, розглянувши їх у контексті трансформації усісї системи, дійти принци­ пово нових, у порівнянні з традиційними, висновків. Над­ звичайно важливо, що результати даної роботи підкріп­ лені й ґрунтуються на архівних документах указаного історичного періоду. 9